Одразу двоє колишніх працівників Сервісних Центрів МВС образились на журналістів і подали заяви до суду. Від медіа Олександр Князюк та Денис Фурманюк вимагають визнати інформацію про них недостовірною та заплатити по сто тисяч гривень моральної шкоди кожному.
Через що позов?
“Визнати недостовірною та такою, що порушує права Позивача на повагу до його гідності, честі та недоторканість ділової репутації, публікацію «Доки одіозні міліціонери
охороняють військкомати, у Вінниці аншлаг «автобариг»”, - вимагають Князюк і Фурманюк.
Річ у тім, що обидва вони мають не тільки одного відповідача, а й одного адвоката - харківського правознавця Віталія Кайдашова. Щоправда, у випадку Князюка Кайдашов просив суд розглядати справу у спрощеному режимі, а у випадку Фурманюка - “Проводити всі судові засідання за участі адвоката Кайдашова Віталія Сергійовича в режимі відеоконференції з його власного робочого місця”.
Слухання за позовом Князюка до журналістів призначено на 18 травня. За позовом Фурманюка - 29 травня.
“Разом з тим вважаємо, що сума в розмірі 100 000,00 грн. є мінімальною для відшкодування душевних страждань, завданих Позивачу, відтак, розумною та справедливою”, - йдеться у позові.
В самому ж матеріалі, який кожен охочий може прочитати за лінком вище, йдеться про те, як колишні та на той момент чинні представники МВС охороняють вінницький “військкомат”. Ну, з ким не буває. Тим паче сам військоммат це не заперечував - у відповіді на запит військові сумлінно розписали заслуги та палке бажання служити у Князюка, Фурманюка та інших.
До кого позиваються?
А от чи не найцікавіше - до кого позиваються пани Фурманюк та Князюк. Хоча й будь-якій людині, яка вміє читати, неважко натиснути розділ “Про нас” чи “Контакти” на сайті deputaty.in.ua, для як мінімум двох кандидатів наук це виявилось заважко.
Тому вони вирішили подати позов на людину, контакти якої вказані у WhoIs. Мабуть, варто зацитувати цю частину юридично-прокрастинаційного шедевру для анналів: “Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини другої статті 119 ЦПК). Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Такого висновку щодо застосування норми права дійшов Верховний Суд у постановах від 01 лютого 2018 року у справі № 461/6366/15-ц (провадження № 61-221св18) та від 13 лютого 2019 року у справі № 439/1469/15-ц (провадження № 61- 5189св18). Відповідно до даних з відкритих джерел, власником веб-сайту, на якому розміщена відповідна стаття, є саме Відповідач (відомості додаються)”.
Тобто, Князюку, Фурманюку та їхньому адвокату куди простіше виявилось піти на Whois, а потім шукати в реєстрах, ніж один раз тицьнути в розділ “Про нас” чи “Контакти” на сайті, де розміщений матеріал.
А де ж образились?
Під один кайдашовський гребінець написані позови Князюка та Фурманюка містять однакові алгоритми дій. Спочатку позивачі прочитали матеріал на сайті, потім адвокат надіслав заяву про експертизу (щодо проведення лінгвістичного (семантико-текстуального) дослідження вказаного вище тексту“”). І якщо експертка у пана Князюка витратила цілих 67 годин, читаючи матеріал вінницьких медійників і написала висновок вартістю понад 15 тисяч гривень, який додали до позову, то експертний висновок Фурманюка десь загубився по дорозі до суду. Але адвокат обіцяв надати.
І якими б різними не були ці висновки, адвокат не обтяжував себе зайвим і написав поважним панам майже однакове:
“Вважаємо, що:
- у публікації з назвою "Доки одіозні міліціонери охороняють військкомати, у Вінниці аншлаг "авто-бариг"" міститься інформація негативного, образливого характеру щодо
особи Позивача та його діяльності, інформацію дискредитуючого характеру щодо органів Міністерства внутрішніх справ України, органів структури Збройних сил України та керівництва вищого рівня;
- у публікації з назвою «Доки одіозні міліціонери охороняють військкомати, у Вінниці аншлаг «авто-бариг»» міститься інформація негативного, дискредитуючого характеру щодо діяльності Позивача та щодо органів структури Міністерства внутрішніх справ України, органів структури Збройних сил України та керівництва вищого рівня, яка викладена у формі фактичних тверджень.
Отже публікація з назвою «Доки одіозні міліціонери охороняють військкомати, у Вінниці аншлаг «авто- бариг»» має негативний характер, оскільки повідомляє третім особам недостовірну інформацію про порушення Позивачем законодавства та загальновизнаних правил моралі.
Тому, беззаперечно, що поширення окресленої інформації порушує немайнові права на честь, гідність та ділову репутацію Позивача”.
Головне фото: Вікіпедіа
Антон Булгаков, регіональний представник Інституту масової інформації у Вінницькій області
Comments