По-тихому пішов з посади судді легендарний вінницький слуга Феміди Юрій Ковбаса. Про його судові рішення, де він не притягував до відповідальності “упоротих” водіїв вживанням булочки з маком, чи визнання факту поради від оракула прямо в тексті рішення – можна розповідати годинами. З усім тим, Юрій Петрович з посади пішов тихо, без скандалу, без акцій активістів. І надалі отримуватиме чималеньку пенсію, спокійно займаючись власними справами.
А напередодні повномасштабного вторгнення ще один суддя вирішив піти в тінь. Але не повністю (припущення – жадібність не дозволила), а тільки сховавшись від світла. Олександр Ванадійович Вільчинський перестав бути головою Вінницького адмінсуду. Він “за власною ініціативою звернувся до Зборів суддів ВОАС із заявою про дострокове припинення повноважень на адміністративній посаді та подякував колегам за роки плідної співпраці”. І зараз сторінка “голова суду” виглядає якось по-російськи сиротливо:
В середині 2022 року “простий” суддя Вільчинський знов вигулькнув серед охочих отримати ласі посади. Цього разу - у столиці. Вінницький суддя невдало взяв участь у конкурсі на посаду члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (але пролетів). Давайте коротко (спойлер - не вийде) пригадаємо, хто ж він, суддя Олександр Вільчинський? Заможній по факту, але скромний в деклараціях вершитель правосуддя очолював Вінницький окружний адміністративний суд з 2015-го року три терміни поспіль. До речі, нинішнє добровільне передчасне залишення посади може виявитись типовим трюком. Вільчинський потім може стверджувати, що свій строк він не досидів у кріслі, а тому може ще раз обіймати посаду голови суду. До речі, злі язики стверджують, що після звільнення він пішов у відпустку на цілий місяць і навіть встиг виїхати за кордон. Під час війни.
Мешкає Вільчинський в “Царському селі” під Вінницею. Але живе у мами - сам чесним суддівським трудом так і не спромігся придбати будинок. Успішною є і дружина судді - вона у 2017-му році придбала квартиру у центрі Києва - в Печерському районі. Через рік та ж дружина отримала у подарунок земельну ділянку у Літині. Ще через рік дружина Вільчинського придбала земельні ділянки в елітному селі Козин під Києвом площею 2 тисячі квадратних метрів. Поруч з дружиною ділянку придбала і донька. Тож, жити панові Вільчинському у випадку перенесення роботи до столиці є де. Хоча, він нічого немає - доведеться ставати в чергу на житло. Як робили інші герої наших публікацій.
У талановитих суддів зазвичай не менш талановиті дружини, матері, доньки. На вже згаданій ділянці у Літині у 2021-му році дружина судді Вільчинського задекларувала готельно-ресторанний комплекс “Двір Літинський” площею майже 2 тис. кв.м. А мати-пенсіонерка Олександра Вільчинського, окрім того, що завела собі ще один маєток на 245 кв.м, звела комплекс придорожнього обслуговування на понад 530 кв.м. Помічений був Вільчинський у 2019 році разом із скандальним заступником голови Окружного адміністративного суду Києва Євгеном Абловим. Тоді Вільчинський прийшов вітати Аблова з днем народження. Святкував у компанії члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів Володимира Бутенка. Трохи пізніше під час кваліфікаційного оцінювання Олександра Вільчинського Бутенко буде головою комісії. Яка, звісно ж - визнає голову Вінницького окружного адміністративного суду доброчесним і відповідним займаній посаді.
Олександр Вільчинський може бути кумом Володимира Гройсмана. За відомостями видання «Інформаційна Вінниччина», саме тодішній Голова Верховної Ради міг лобіювати його на посаду голови Вінницького окружного адміністративного суду. Але під час співбесіди суддя заперечив, що чинний прем’єр-міністр хрестив йому сина чи доньку.
А тепер повернімось до мами судді Олександра Вільчинського. Як ми вже писали, агентство нерухомості “Олімп”, яким керує депутат Вінницької міської ради В’ячеслав Заремба, продає “Комерційний об'єкт 60 квм, Могилів-Подільський район, м.Могилів-Подільський за 2000000$”. Зараз вже оголошення без контактів та фотографій. Але все одно “інвестора” шукають. Що в цій історії цікавого? Те, що заповідну землю над Дністром якимось дивом отримала мати судді Вільчинського Ліна Василівна. А у 2019 році її ділянку перереєстрували на Вдовиченка Дем’яна Анатолійовича. Дуже злі язики подейкують, що Вдовиченко і Вільчинський можуть бути родичами, але ж на співбесідах пан суддя, як і про Гройсмана, заявлятиме, що вперше чує…
Повного тезку Вдовиченка нещодавно судили за “виготовлення підроблених документів, необхідних для оформлення права приватної власності на земельну ділянку, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Ільківка Агрономічної територіальної громади Вінницького району Вінницької області (на час вибуття - територія Ільківської сільської ради Вінницького району)”. Вдовиченко отримав “підроблене розпорядження Вінницької районної державної адміністрації за № 341 від 14.04.2011 «Про передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Ільківської сільської ради за межами населеного пункту»”.
А далі ще веселіше. Вдовиченко “достовірно знаючи про те, що жодних правових підстав для набуття права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0520682200:01:004:015 у нього немає, а також те, що розпорядження про надання йому у власність вказаної земельної ділянки є підробленим, оскільки містить недостовірні відомості, так як він з письмовою заявою до Вінницької районної державної адміністрації про виділення йому у власність земельної ділянки на території Ільківської сільської ради не звертався, 21.03.2019 подав до державного реєстратора підроблене розпорядження одночасно із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку”. І йому це зареєстрували. І він користувався роками цією ділянкою, аж допоки правоохоронці не почали запитувати, з якого дива так трапилось.
Вдовиченко із адвокатом просто сказали - ок, але строки закінчились. Тобто, три роки, які законодавство виділяє як строк давності притягнення до кримінальної відповідальності, минули - і “рафік невіновєн”.
Що робить прокуратура? Вона абсолютно погоджується з тим, що строки минули. Ба більше, просить всі витрати за експертизи підроблених документів покласти на державу. Не на винуватця, хоч і строки пройшли - а на державу.
І суддя Вінницького райсуду Васильєва суворо пробачає Вдовиченка.
Прокуратура не може погодитись з таким рішенням - тому подає апеляцію. Але не по суті того, що Вдовиченко не винуватий, а через те, що “при ухваленні рішення судом не зазначено відомості про суму процесуальних витрат, які необхідно віднести на рахунок держави”. І тому прокурор “просив змінити ухвалу в частині стягнення процесуальних витрат та постановити нову ухвалу, якою процесуальні витрати за проведення експертизи № СЕ-19/102-22/11433-ПЧ від 10.08.2022 в сумі 3775, 6 грн. та № 5612/5613/22-21 від 30.08.2022 в сумі 6040,64 грн., відшкодувати за рахунок коштів державного бюджету”. І суддя Бурденюк погодив таку потужну апеляцію вінницької прокуратури.
Але все ж тема оповіді не у тому, як Дем’ян Вдовиченко понад три роки (а може й більше) користувався землею громади, як він завдяки недолугості прокурорів та поблажливості суддів, вийшов сухим з води. І не про те, що за всі факапи правоохоронців платитимуть громадяни (за ці ж експертизи). Історія у банальному доступі до інформації. Адже під час судового засідання у цій справі № 128/280/23 представники нашої редакції хотіли відзняти процес здійснення правосуддя, та секретар суду заявив, що згідно з рішенням судді проводити аудіо і відеозйомку заборонено, та журналістам, як представникам ЗМІ буде надано копії відео та аудіо файлів з суддівської системи запису.
Гаразд, відмова так відмова - надіслали запит із проханням надати хоча б аудіозапис процесу. Але розпорядник інформації (несподівано, правда?) відмовив. При цьому зазначивши, що “Вінницький районний суд Вінницької області в даному конкретному випадку насамперед є органом влади, який здійснює правосуддя і виступає суб’єктом процесуальних правовідносин, а не суб’єктом відносин у сфері доступу до публічної інформації”.
головне фото - espreso.tv
Єгор Фальков
Opmerkingen