Виглядає як мантра, але є базою - захист інформаційної безпеки є важливим елементом національної оборони України. Засудження ворожих пропагандистів та їх свідомих посібників є важливим кроком у забезпеченні стабільності та підтриманні довіри населення до правоохоронної системи та судів. Це також сигнал для інших, хто потенційно міг би стати частиною подібної діяльності. Правоохоронні органи Вінниччини активно розслідують подібні справи, а суди виносять вироки за колабораціонізм та інформаційну агресію. Власне, 2024 став, перш за все, роком таких справ.
РПЦ як осердя роспропаганди
У 2024 році на Вінниччині засудили кількох священнослужителів Української Православної Церкви «московського патріархату» (УПЦ МП), які підтримували російську агресію або займалися проросійською пропагандою. Це стало частиною масштабної роботи правоохоронців із викриття колаборантів і захисту інформаційного простору регіону.
Одна з таких історій про протоієрея Євгена Кошельника, настоятеля храму у селі Люлинці Калинівського благочиння Вінницької єпархії УПЦ МП. ІМІ інформував і про підозру церковнику, і про суд над ним, і про вирок у п’ять років позбавлення волі. Коротко: під час проповідей у храмі та спілкування з вірянами священник відкрито вихваляв путіна та російські збройні сили. Він висловлював сподівання на окупацію Вінницької області та створення проросійської влади. Також у своєму Telegram-каналі він поширював контент, що виправдовував російську агресію та принижував українських військових. Священник був визнаний винним за статтями 436-2 Кримінального кодексу України (виправдовування збройної агресії РФ) та засуджений до 5 років позбавлення волі.
Також в травні 2024 року вінницький апеляційний суд залишив чинним вирок священнику УПЦ МП Дмитру Тіхову, якого засудили до двох років ув’язнення за поширення антиукраїнських матеріалів і заперечення агресії РФ. Як повідомляв ІМІ, священник після початку повномасштабного вторгнення активізував проросійську діяльність у забороненій соцмережі “ВКонтактє” та у створеній телеграм-групі “Приход Святых Царственных Мучеников-Страстотерпцев и Блаженной Матроны Московской”. Він дублював, зокрема, публікації зі спільноти “Пресс-служба Патриарха Московского и всея Руси”. На власному телеграм-каналі він повторював наративи Кремля про “громадянську війну” в Україні та вихваляв ексватажків терористичної організації “ДНР” Олександра Захарченка, Гіві та Моторолу. Крім того, протоієрей розповсюджував антиукраїнську агітацію під час проповідей та спілкування з парафіянами. У суді Тіхов визнав провину, пояснивши свої дії “відсутністю злочинного умислу” та заявив, що змінив світогляд. Однак прокуратура зазначила, що обвинувачений переховувався від слідства і розкаявся не щиро. Суд залишив апеляцію без задоволення, підтримавши рішення першої інстанції: два роки позбавлення волі.
Більш гучна історія колишнього управителя Тульчинською єпархією УПЦ одіозного Іонафана (в «миру» - Анатолій Єлецьких). У своїх виступах та зверненнях ще до повномасштабного вторгнення, а також і після «митрополит» поширював антиукраїнські наративи, виправдовував дії Росії та критикував українську владу. Він також підтримував контакти з представниками РПЦ, які координували інформаційну діяльність на окупованих територіях. Його дії були особливо резонансними через високий авторитет у церковних колах.
У жовтні 2022 року в церковника провели обшуки, після яких його звинуватили в розпалюванні релігійної ворожнечі та виправданні війни РФ проти України. Тоді СБУ знайшла в Іонафана пропагандистські листівки.
Митрополита засудили на 5 років позбавлення волі за поширення проросійської пропаганди та підтримку агресивних дій РФ. Хоча офіційний вирок суду передбачав обмеження свободи, в результаті, його виміняли на українських бранців кремля. Тепер Іонафан в Росії, а його вплив на духовенство регіону досі відчутний. Одразу ж після обміну Іонафан засвітився з Кірілом в ефірах росТБ.
Справа юриста-медійника Олександра Шавлюка
Наприкінці жовтня 2024 року Служба безпеки України затримала 39-річного вінницького блогера Олександра Шавлюка. Як інформував ІМІ, його звинувачують у поширенні дестабілізуючого контенту, який підривав обороноздатність України, перешкоджав діяльності Збройних Сил України та містив елементи російської пропаганди. На думку слідства, Шавлюк активно використовував свої YouTube і Telegram-канали для публікації матеріалів, що критикували дії територіальних центрів комплектування (ТЦК), влади та силових структур. У своїх відео він закликав ухилятися від мобілізації та пропонував "юридичні консультації" за 500 доларів, надаючи шаблони документів для скасування призову. Якщо вину Шавлюка доведуть, йому загрожує до восьми років позбавлення волі.
Окрім цього, слідство задокументувало факти шахрайства. Зокрема, Шавлюк організовував збори коштів нібито для потреб військових, вказуючи реквізити власних та родинних банківських карток. Отримані донати, за словами прокурора, витрачалися на розкішні особисті потреби, що не мали стосунку до допомоги армії.
2 листопада 2024 року Вінницький міський суд ухвалив рішення про тримання Шавлюка під вартою на 60 діб без права внесення застави. Підозрюваний подав апеляцію, заявляючи про політичне замовлення справи та намагаючись отримати дозвіл на внесення застави. Втім 15 листопада Вінницький апеляційний суд залишив рішення першої інстанції без змін. Судді вважають, що звільнення Шавлюка під заставу може підвищити ризики злочинної діяльності та впливатина слідство.
Під час судових засідань Шавлюк категорично заперечував свою провину. Він називав справу політичним переслідуванням, а також намагався відвести прокурора, заявляючи про його упередженість. Водночас прокурор підкреслив, що дії блогера під час війни становлять загрозу національній безпеці.
Улітку 2024 року Шавлюка внесли до бази «Миротворець». Також туди внесли і очільника медіа «Ми вінничани» Віталія Дужака. Йому приписують перешкоджання законній діяльності ЗСУ, а в якості доказів наводять пости Дужака про роботу ТЦК. Варто додати, що Віталій Дужак запрошував на ефір Олександжра Шавлюка. Ролик на YouTube вийшов з назвою “Як захиститись від незаконних дій ТЦК ? Чому вінницького ТЦК не існує?”
Загалом, до списку “Миротворця” увійшли кілька вінничан. Це й блогерка Настя Умка за «участь в актах гуманітарної агресії проти України; поширення російської пропаганди; участь в інформаційно-психологічній спецоперації Росії (країна-агресор та терорист) проти України; замах на суверенітет та територіальну цілісність України». А такожа Валерій Денисов, керівник ГО «Софія», Юлія Мазур, голова ГО «Доста Вінниця», ТОВ «Інформаційного агентства «Доста», журналіст ТОВ «Інформаційного агентства «Доста».
Після арешту Шавлюка активісти та блогери почали вимагати і арешту Дужака. Тоді «Ми Вінничани» та громадська організація «Ліга Справедливості України» як засновник видання заявили, що стали об'єктом цілеспрямованої кампанії дискредитації з погрозами, образами та неправдивою інформацією. В медіа зазначають, що їх необґрунтовано звинувачують у співпраці з ворогом та антидержавній діяльності. Журналісти наголошують, що вони не мають стосунку до справи Шавлюка, але після його арешту почали пов'язувати діяльність "Ми Вінничани" з обвинуваченим. Вінницька поліція в зв’язку з цим зареєструвала 11 листопада кримінальне провадження за статтею “Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів”.
Власне, це - лише невеликий пласт справ, так чи інакше пов’язаних з медіа та пропагандою. Наприклад, були і справи щодо тих, хто повідомляв про візити ТЦК. Видання «20 хвилин» повідомляло, що 30 жовтня вінницький міськсуд дозволив арештувати майно мешканця села Дребчин Шаргородського району, який створив та адміністрував Viber-спільноту «Дорога Ямпіль-Дзигівка». У ній він та інші учасники публікували інформацію про місцезнаходження та переміщення працівників ТЦК та СП. Подібна ситуація з адміністратором Viber-спільноти «Радар АВТО Хмільник!!!». Уродженець села Лелітка Хмільницького району разом з іншими учасниками публікував матеріали, які, за даними слідства, сприяли особам призовного віку уникати мобілізації та перешкоджали ефективній діяльності військовослужбовців. Також є справи щодо адміністраторів Viber-спільнот «Щасливої дороги», «Поліція в Кісниці» та ще однієї спільноти у Viber і Telegram, назви яких наразі невідомі.
Також ІМІ повідомляв про ряд справ та вироків, зокрема, про те, що у Вінниці викрили ботоферму, яка поширювала російську пропаганду та виманювала персональні дані українських громадян. Керували підпільним бізнесом двоє місцевих мешканців, які отримували винагороду з РФ. Також п’ять років позбавлення волі отримав слюсар одного з вінницьких заводів за поширення проросійського контенту в забороненій соцмережі. Окрім того, вінницький міський суд заочно засудив до чотирьох років ув’язнення ексвінничанина за розповсюдження матеріалів з публічними закликами до зміни меж території України та у виправдовуванні агресії РФ.
А ще у Вінниці викрили інтернет-агітаторку, яка поширювала в соцмережі антиукраїнські матеріали та вихваляла окупантів. Нею виявилась очільниця одного з вінницьких ОСББ, уродженка РФ, колишня працівниця міської ради.
Також вінничанку, працівницю одного з місцевих підприємств, яка поширювала антиукраїнські матеріали та закликала до агресивної війни, засудили до трьох років ув’язнення з конфіскацією майна. Протягом 2022–2023 років на власній сторінці в забороненій в Україні соцмережі “Однокласники” вона поширювала кремлівські пропагандистські матеріали.
Окрім того, на Вінниччині повідомили про підозру подружжю, яке просувало російські наративи в забороненій в Україні соцмережі “Однокласники”.
У червні СБУ також затримало блогера, мешканця Вінниччини. Він відзняв політ бойового гелікоптера ЗСУ і виклав відео з геолокацією у фейсбуці. Також у травні служба затримала у Вінниці агітатора, який називав себе "воїном армії ждунів Росії". Вони ж у квітні виявили на Вінниччині проросійського агітатора, який у забороненій соціальній мережі “Однокласники” заперечував збройну агресію РФ проти України. І цей перелік не є вичерпним.
Антон Булгаков, регіональний представник Інституту масової інформації у Вінницькій області
Написання цього блогу стало можливим за допомогою підтримців американського народу, що було надано через проект USAID «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією Internews. Зміст матеріалів є відповідною ГО «Інститут масової інформації» та необов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Internews.
Comentarios