Спочатку – шок. Одразу після – оперативне інформування. Так зустріли 24 лютого 2022 року вінницькі медіа. Місто залишилось відносно мирним. Та щодня на фронті гинуть вінничани, ракети та дрони атакують Вінниччину – і про все це оперативно розповідають місцеві медіа.
Перші дні вторгнення
Інформаційний контекст у Вінниці цього періоду був орієнтований на підтримку обороноздатності, гуманітарну допомогу та інформування про безпеку, підкреслюючи готовність місцевих жителів протистояти викликам війни. Сайти активно передавали звернення влади та інформацію про поточну військову ситуацію. Важливе місце займали матеріали із брифінгів місцевих керівників та голови Вінницької ОДА (а згодом – ОВА).
Перший з 24 лютого 2022 року випуск вінницької газети "20 хвилин-RIA". Наступний номер вийде 20 квітня. Джерело - сайт "20 хвилин"
Загальні тенденції медіа того часу – швидке реагування на виклики війни та забезпечення інформування населення в умовах.
Що ж поширювали вінницькі медіа в перші дні повномасштабного вторгнення? Інформацію про заходи безпеки, зокрема, функціонування укриттів, підтримку тероборони, а також заклики до громадян зберігати спокій. Важливе місце займала тема про можливі дії в разі повітряної тривоги чи інших загроз, що стало актуальним у перші дні повномасштабного вторгнення РФ. Публікувалися повідомлення про зупинення руху транспорту та роботу стратегічних об'єктів області.
У перший день повномасштабного вторгнення відбулися російські ракетні удари по військових об’єктах області, зокрема, у Калинівці, що спричинило загибель військових та поранення цивільних. У Вінниці була введена комендантська година, а також розпочалася підготовка до розміщення переселенців у школах та інших закладах
Вінничани активно стали допомагати військовим і переселенцям. Організовувалися волонтерські ініціативи, збиралися медикаменти, харчі, пледи та інші необхідні речі. Масовою стала здача крові для поранених. Місцеві волонтери розпочали виготовлення оборонних засобів, таких як металеві протитанкові «їжаки», а бізнеси пропонували безплатні послуги для військових і територіальної оборони.
Журналісти писали історії про героїчну оборону, гуманітарні зусилля та заклики до згуртованості. У новинах також з’являлися матеріали про тривогу населення, викликану обстрілами, але водночас підкреслювалася єдність громади перед загрозою. Широко висвітлювалися випадки підтримки Збройних Сил України, збори гумдопомоги, взаємодія місцевих жителів із волонтерськими організаціями. Відзначалися численні прояви солідарності у боротьбі проти агресора. Зачіпалася в медіа тема дефіциту палива, логістичних труднощів, що постали перед місцевим населенням. Підіймалися питання про ціни на основні товари та проблеми забезпечення критичних ресурсів.
Трансформація медіа: тут і зараз
ІМІ описував, як переформатувались редакції із початком повномасштабної війни.
«З 5-ї години ранку 24 лютого наша редакція перейшла на інший формати роботи. За тієї самої кількості працівників (чотири), почали працювати в цілодобовому режимі. Перейшли на дистанційну роботу. Якщо до війни публікували лише регіональні новини, історії, репортажі, то з початком повномасштабного вторгнення наша стрічка новин змінилась і з’явилося багато загальнонаціональних матеріалів (з офіційних джерел інформації). Потрібно було роз’яснювати закони, нові правила, доносити про ситуацію в зоні бойових дій, роз’яснювати, де зупинитися переселенцям, як отримати допомогу», – розповідала Анна Гаращук, редакторка порталу Вінниця.Інфо, про роботу через кілька місяців після початку повномасштабної війни.
Про перехід на режим 24/7 казав і Вадим Павлов, редактор газети і сайту RIA-20 хвилин. «Війна, звісно, поділила роботу редакції до і після. З початком війни ми одразу перейшли на цілодобовий режим роботи. Працювали так пару місяців. Акцент змістили на теми про війну, історії людей, волонтерську діяльність. І продовжуємо працювати в цьому напрямі. Наше медіа стало чи не єдиним у Вінниці, хто перевіряв усю інформацію, яка надходила з різних джерел. Довелося розвінчувати десятки фейків. Звісно, війна вплинула і на рекламні бюджети. Але нас підтримали європейські й українські грантодавці, саме вони забезпечили фінансову стабільність нашої редакції», - згадував редактор.
Журналісти-добровольці
Юрій Басюк, редактор сайту vinnytsianews.com, сам пішов до війська. Зараз він проходить службу на Сході України. Розповідає, що роботу сайту тимчасово зупинив, бо якраз напередодні війни був масовано атакований і завірусований росіянами. “Відеоблог з початку війни перелаштував на війну і дописи про неї», - говорить він.
З початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну кілька журналістів із Вінниці приєдналися до лав Збройних Сил України. Серед них Наталія Ксенчина, кореспондентка Суспільного у Вінниці; Роман Ковальський, заступник головного редактора газети «33-й канал», добровільно вступив до територіальної оборони; Володимир Грицик і Олексій Литвинов, колишні журналісти місцевого телебачення; Ростислав Макого, який раніше працював відеооператором; Юрій Басюк — учасник бойових дій і журналіст. Мобілізувався й Андрій Качор, колишній головред вінницького сайту «Вежа».
Є і втрати. Загинув Євген Гутнік, дизайнер, художник, який віддав багато років роботі на Вінницькому дердавному телебаченні. Безвісти зникли журналісти Тарас Борисюк та член НСЖУ Володимир Барцьось.
Тарас Борисюк, фото – фб-сторінка Тараса Борисюка
Володимир Барцьось. Джерело фото - Суспільне.Вінниця
Євген Гутнік. Джерело фото - 33 канал
Представники вінницьких медіа можуть не тільки висвітлювати події, але й брати активну участь у захисті країни. Окрім служби, деякі журналісти також займаються волонтерством, допомагаючи армії та громаді у зборі коштів і забезпеченні необхідного для фронту. Така кількість добровольців-журналістів відобразилась і на роботі медіа. В опитуванні серед вінницьких медіа головною проблемою, крім грошей, став брак кадрів. Дійсно, із початком війни, крім тих, хто мобілізувався, чимало журналістів та журналісток покинули Україну. Відповідно, враховуючи виклики війни, роботи стало більше, а робочих рук - менше. Та ці виклики не зламали вінницькі медіа. Жодне з помітних медіа регіону не закрилось. Ба більше, напередодні війни відкрилося медіа «Ми-вінничани». Зараз видання розвивається та функціонує в умовах війни.
Виклик – Телеграм
Окрім ракет, з перших днів бомбардувати Вінниччину почали й фейками. Як писав ІМІ, у російських пропагандистів Вінниця має особливий попит. Чимало нащадків геббельса закликали і досі закликають то вдарити по Вінниці ядерною зброєю, то потопити місто в крові. Множачи фейки й залякуючи мирне населення, російські, прости господи, ЗМІ вигадували атомні бомбардування і навіть називали чіткі дати. Наприклад, у вересні 2022 року в телеграм-каналі "Реальна Вінниця" з’явилася фотка, яка імітувала статтю з вікіпедії про "атомні бомбардування Вінниці та Львова". До неї йшов короткий опис: "Вінниці погрожують ядерним ударом. Російські телеграм-канали поширюють у мережі ось таку жахливу статтю з вікіпедії". Відшукати джерело цього вкиду виявилося досить важко. Але певну дозу деструктивних дій це повідомлення дало. Принаймні, напередодні 30 вересня знайшлися ті, хто дещо, але запанікував.
Скриншот фейкового повідомлення про ядерний удар по Вінниці. Джерело - тг-канал "Реальна Вінниця"
Помітно збільшилась кількість фейків після ракетного обстрілу Вінниці 14 липня 2022 року. Майже всі такі повідомлення стосувалися загрози нового ракетного удару. Страх, паніка – все, що потрібно, було досягнути. Попри численні спростування цих побрехеньок, вони продовжували ширитись. Більше того, іноді навіть військовослужбовці відправляли цю інформацію один одному та родичам. А далі ж сакральне "це мені військові сказали" робило фейку додаткову вартість.
Ще більше роспропаганди було в коментаря в соцмережах і на сайтах. Як писав Інститут масової інформації з посиланням на Центр протидії дезінформації (ЦПД), трагедія у Вінниці 14 липня супроводжувалася керованими коментарями – повідомленнями, які скеровують думки людини в потрібному напрямі. Принцип роботи керованого коментаря: повідомлення супроводжується інтерпретацією коментатора, який пропонує читачеві кілька варіантів пояснення. Коментарі пишуться за принципом "двосторонніх повідомлень", які за вибором читача містять аргументи як за, так і проти. "Щоб коментар був правдоподібним, у ньому чергуються позитивні та негативні елементи й здійснюється підбір фактів для посилення чи ослаблення висловлювань, емоцій", – пояснили в ЦПД.
Діапазон фейків був різним - від підробних розпоряджень голови ОВА про примусову мобілізацію студентів до ядерного удару, від "міток" на дорогах і будинках до "фотографій" прильотів. І всі, хто має звичку дбайливо формувати своє інформаційне меню і не вживати нездорову медіаїжу, вже зробили висновки та відмовилися від недоброякісних каналів, сайтів, груп.
Владне мовчання
Перші місяці війни відзначились і намаганням органів місцевого самоврядування не надавати інформацію. Ще напередодні повномасштабного вторгнення в "чатах ОСББ" ширилися повідомлення про "перевірку системи оповіщення у великих містах України та, зокрема, у Вінниці". Це не відповідало дійсності. Журналісти сайту Vinbazar.com звернулися по коментар до начальника відділу з питань надзвичайних ситуацій, мобілізаційної і оборонної роботи та режиму секретності Вінницької міської ради Олега Парфілова. "Це фейк. На рівні міста та області найближчим часом не планується перевірка системи оповіщення. Про ввімкнення електросирен на території міста не йдеться", - сказав він.
На початку війни у Вінницькій міській раді вирішили взагалі засекретити ледь не все – навіть рішення за минулі роки. У міської ради запросили рішення сесії від 2021 року – загальнодоступний, здавалося б, документ. І на це чиновники відписують, що "відповідь на ваш запит вам буде надано після закінчення воєнного стану".
Відповідь Вінницької міськради про неможливість надавати інформацію під час війни. Джерело - Інститут Масової Інформації
Лука-Мелешківська сільська рада взагалі знесла свій сайт і сказала, що то їй наказала зробити обласна військова адміністрація. А ОВА видала наказ про "тимчасове обмеження доступу до інформації, розміщеної на офіційних вебсайтах органів влади".
Лист Вінницької ОВА про тимчасові заходи, який став для голів ОТГ приводом для закриття сайтів на тривалий термін. Джерело - Інститут Масової Інформації
За першу тисячу днів повномасштабної війни медійники Вінниччини стали не лише джерелом новин, а й орієнтирами, які допомагають людям орієнтуватися в новій реальності. Вони за допомогою експертів пояснюють закони, інформують про загрози та пропонують підтримку переселенцям. Медіа стали осередками згуртованості, підкреслюючи єдність громади перед агресією. Вони висвітлюють героїзм, волонтерство та підтримку військових, зберігаючи високий рівень довіри. Частина журналістів приєдналася до захисту країни як військові або волонтери. Це стало еволюцію соціальної відповідальності, вихід за межі традиційної ролі журналістів. Ті, хто залишився працювати в умовах війни, стали символами стійкості. Журналісти, які загинули або зникли безвісти, стали трагічним нагадуванням про ціну цієї стійкості.
Перехід на режим 24/7 став стандартом для редакцій. Медіа стали оперативнішими, адаптуючи свої процеси до реалій війни. Нічні обстріли, тривоги змушують працювати цілодобово. Більший акцент на відтепер робиться перевірці інформації, боротьбі з фейками та висвітленні соціально значущих тем.
Що ж чекає попереду? Зростання обсягів роботи при нестачі кадрів, що посилилося через мобілізацію та еміграцію журналістів. Випускники кількох кафедр журналістики у одній лише Вінниці, як показує практика, не покривають попит.
Іншим викликом стали дезінформація та фейки, які активно поширюються через соцмережі та телеграм-канали. Тут немає іншого шляху, як розвінчувати фейки та інформувати про реальні загрози.
Вагомим конкурентом медіа став Телеграм. Попит на телеграм-канали та соцмережі загалом диктує необхідність змін у форматах подачі інформації. Медіа мають продовжувати інтеграцію у ці канали, дотримуючись стандартів якості. Важливо розширювати діалог із читачами, забезпечуючи прозорість роботи влади, адже закритість інформації може лише посилювати недовіру.
Антон Булгаков, регіональний представник Інституту масової інформації у Вінницькій області
Написання цього блогу стало можливим за допомогою підтримців американського народу, що було надано через проект USAID «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією Internews. Зміст матеріалів є відповідною ГО «Інститут масової інформації» та необов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Internews.
Commenti