Минув понад рік з дня ракетного удару по Вінниці, з 14 липня 2022 року, а ті гострі питання, що тоді постали перед вінничанами - досі не вирішені. І зараз мова піде не за бомбосховища. Перш за все - за Будинок офіцерів. Точніше - за сквер за ним, де московський патріархат під “дахом” Вінницької міської ради звів храм. І ще й “віджав” земельку навколо. І не у міста, а у Міністерства оборони. За допомогою міської влади. І так, що тепер МОУ не може повернути свою ж землю з лап гундяєвської секти.
Від “Пеньків” до храму
На початку нульових у сквері за Будинком офіцерів знаходився “бар Пеньки”. Це студентська назва кількох лавочок, де “культурно відпочивали” вечорами майбутні педагоги та інші здобувачі вищої освіти. Частими гостями там були й місцеві алкозалежні. Йшли роки - і міська влада почала розуміти, що такі місця не мають порожніти, а мають приносити дохід вождям міськради. Чи грошима, чи як депозит перед Страшним Судом.
У 2006 році виконком Вінницької міської ради виносить проект рішення №1477. З-поміж інших пунктів віднаходимо і пункт щодо земельки, розташованої за Будинком офіцерів:
Що ж тут відбулося? Будинку офіцерів відмовили у власності на земельну ділянку. Як там далі відбулося, що земля з-під державної власності Міністерства оборони перейшла до комунальної власності Вінницької міської ради - варто запитати у Сергія Матусяка. Він і тоді був заступником міського голови, і донедавна таким залишався. І, кажуть злі язики, що питання переходу землі від спільної власності до панування на ній московського “канонічного” патріархату майже завжди вирішувались за посередництвом цього шановного пана.
На початку десятих років за Будинком офіцерів, у сквері збудували храм. А потім, під малиновий дзвін, відхопили й весь сквер. На фото можна побачити дві ділянки: перша, де сам храм, і друга, де все, що навколо.
Обидві з 2018 року віддані в оренду громаді московського патріархату:
РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА ВЕЛИКОМУЧЕНИКА ГЕОРГІЯ ПОБІДОНОСЦЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ зареєстрована у Вінниці по вулиці “ПИРОГОВА, будинок 73-А, квартира 46”. Так, прямо у квартирі. Керівником визначений Валерій Олександрович Швець. Власне, протоієрей Валерій Швець - знаний “прес-секретар” єпархії часів митрополита Макарія, а зараз буває з митрополитом Варсонофієм на різних заходах.
Але повернімось до земних, точніше, земельних питань. Сама дата створення релігійної громади - середина 2007 року. Саме тоді міська рада вже знайшла, як відгризти землю у МОУ, і, як бачимо з документів вище, саме у 2007 році проведена оцінка ділянки, де зараз церква УПЦ МП.
На сторінці храму у ФБ зазначено, що “Храм св.вмч.Георгія заснований 30-го травня 2010 року у м.Вінниця. (УПЦ)”. “Наша громада має усі необхідні документи на будівництво храму. Прилегла до храму територія, про яку дбає наша громада, завжди чиста, охайна, з великою кількістю квітів”, - заявляє Валерій Швець, забуваючи чи умисно не згадуючи, що “прилегла територія” - весь сквер.
Калібрація віри
14 липня 2022 року по вінницькому Будинку офіцерів росія вдарила кількома ракетами. Дісталось тоді й храму георгія побідоносця. Але що характерно, ви не побачите та не почуєте жодного звинувачення держави-агресора.
І зрозуміло, що після ракетної атаки та такої пасивно-ждуновської реакції чимало вінничан почали замислюватись над тим, а чи законним є перебування філіалів рпц на Вінниччині. Обласна рада навіть спробувала “оголосити про припинення договорів оренди з церквами московського патріархату”, але суть зовсім у іншому. Як свідчить відповідь Вінницької обласної ради, договори на оренду землі відсутні:
Така ж ситуація і з міською радою, на землі якої стоїть храм отця Швеця.
Після ракетної атаки в мережі стали обговорювати версію, що постачання електроенергії до церкви завжди здійснювалось з Будинку офіцерів, і борги за світло, відповідно, лягають на нині зруйнований заклад. Принаймні, про це писав керівник «Центру політичної розвідки», політтехнолог Oлег Пoстeрнaк: “Усі комунальні витрати покривають Збройні сили та українці через податки. І ось саме за електромережу Будинок офіцерів платить не тільки за себе, а й за УПЦ (МП). Уявіть тільки рівень цинізму: ЗСУ покривають витрати церкви Московського патріархату власним коштом! Під час війни!” Ця інформація не знайшла підтвердження, але резонанс мала непоганий.
І ось наприкінці жовтня 2022 року Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця подає до суду на Вінницьку міську раду позов “про визнання права користування земельною ділянкою”. Мова йде саме про ці дві ділянки за Будинком офіцерів, які знаходяться у власності міста й віддані в оренду гундяєвському патріархату. МОУ, яке долучили як третю сторону, позовні вимоги підтримало. І тут виявились цікаві подробиці. Виявилось, що землю передали “за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України про передачу земельної ділянки військового містечка по просп./вул. Коцюбинського/Бевза 60/1, площею 1,25 га Вінницькій міській раді, остання не мала повноважень розпоряджатися землями оборони та приймати щодо неї рішення”. Отож, військові вважають, що “Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниця є законним землекористувачем такої земельної ділянки на підставі рішення виконавчого комітету Вінницької обласної ради депутатів трудящих №116-024 від 28.12.1948. Земельна ділянка, що була відведена, не вибувала з категорії земель оборони, її призначення не було змінено у встановленому законом порядку, та станом на даний час вона перебуває на обліку Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця”.
Міська рада наполягала, що “встановити право постійного користування позивачем земельною ділянкою площею 1,25 га на підставі рішення виконавчого комітету Вінницької обласної Ради депутатів трудящих №116-024 від 28.12.1948 "Про уточнення кордонів землекористування Міністерства Збройних Сил в м. Вінниці" не є можливим”. І при цьому зазначає, що землю “відведено у 1931 р. Підтверджено рішенням Вінницького ОВК № 116-024 від 24.12.1948 року. Самого ж рішення 1931 року матеріали справи не містять”. Тобто, якщо військові посилаються на відсутність рішення Кабміну середини нульових, то міська рада апелює тридцятими. Але через відсутність того рішення 1931 року, міськрада стверджує, що “посилання Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця на рішення виконавчого комітету Вінницької обласної Ради депутатів трудящих № 116-024 від 28 грудня 1948 року "Про уточнення кордонів землекористування Міністерства Збройних Сил в м. Вінниці" як на підставу права постійного користування земельною ділянкою площею 1,25 га є абсолютно безпідставним”.
Далі буде задовга цитата з рішення судді Господарського суду Вінницької області Тварковського, але вона варта того. Адже викриває ряд нюансів.
Отже, Вінницька міськрада зазначає, що “в межах території ділянки площею 1,25 га, сформовано дві комунальні земельні ділянки площами 0,1745 га та 0,3843 га (загальна площа ділянки 0,5588 га), відомості про які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, та які на праві постійного користування використовуються Релігійною громадою Великомученика Георгія Побідоносця Української Православної Церкви (код ЄДРПОУ 35200322), з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, із них:
1. площею 0,1745 га (кадастровий номер: 0510136300:01:037:0060) - згідно п. 3 - 3.2.8 рішення Вінницької міської ради від 19.06.2007 № 1124, дану земельну ділянку передано в оренду за рахунок земель Міністерства оборони України (з умовою резервування рівноцінної ділянки в мікрорайоні "Східний" для будівництва житла), а в подальшому в постійне користування на підставі п. 1.6 додатку 1 рішення Вінницької міської ради від 27.02.2009 № 2280.
Виділення земельної ділянки здійснювалось за погодженням з Міністерством оборони України, Командуванням повітряних сил Збройних Сил України Міністерства оборони України, Західного територіального квартирно-експлуатаційного відділу.
Також відповідач звертає увагу, що в п. 1 додатку 5 до рішення BMP від 19.05.2011 № 267 зазначено про передачу МОУ в постійне користування для житлового будівництва ділянки площею 15,3245 га, із них: площею 0,1745 га для будівництва багатоквартирного житлового будинку військовослужбовцям;
2. площею 0,3843 га (кадастровий номер: 0510100000:01:037:0216) - на підставі п. 3 - 3.3.8 додатку 4 рішення Вінницької міської ради від 23.08.2018 № 1313 про затвердження проекту землеустрою.
Погодження меж земельних ділянок здійснювалось на підставі рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 12.07.2018 № 1496.
Згідно з висновком Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 25.07.2018 № 6602/82-18 поданий проект землеустрою погоджено як такий, що в цілому відповідає вимогам земельного законодавства та прийнятим відповідно до нього нормативно - правовим актам.
І знаєте, який висновок міська рада робить? Що “задоволення позову призведе до порушення права користування земельними ділянками площами 0,1745 га (кадастровий номер: 0510136300:01:037:0060) та 0,3843 га (кадастровий номер: 0510100000:01:037:0216) Релігійною громадою Великомученика Георгія Побідоносця Української Православної Церкви”. В період війни почуття вірян церкви країни-агресора - надважливі.
Та повернімось до судових справ. Тим паче, що військові досить аргументовано пояснювали суду:
“22.12.2006 Вінницькою міською радою прийнято рішення №637 "Про затвердження матеріалів погодження місця розташування храму та надання Вінницькій Єпархії Української православної церкви погодження на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по просп. Коцюбинського, 60". Відповідно до п. 4 цього рішення визначено резервування територій житлового будівництва для розташування житлової забудови Міністерства оборони України на ділянці площею 0,9 га в проектних кварталах житлового району "Східний".
21.03.2007 Міністром оборони України було прийнято рішення №220/1168 про готовність по передачі земельної ділянки площею 0,1745 га з території військового містечка під будівництво Храму. Умовою передачі було виділення рівноцінної земельної ділянки під будівництво житла для військовослужбовців. В той же час відповідач надає до свого відзиву лист Командувача Повітряних сил Збройних Сил України від 13.11.2026 року №350/1/1404/пс яким попередньо погоджено проектування храму Вінницької Єпархії Української Православної Церкви на території Будинку офіцерів Повітряних Сил за умови виділення адекватної земельної площі під будівництво житла для військовослужбовців Вінницького гарнізону у перспективних мікрорайонах м. Вінниця.
Оскільки землі оборони перебувають лише у користуванні Міністерства оборони України, відповідно до статті 142 ЗК виключно Кабінет Міністрів України має право припиняти право користування земельною ділянкою, що входить до складу земель оборони.
Однак, із наданого відповідачем Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Вінницькій Єпархії Української Православної Церкви для будівництва та експлуатації храму св. Вмч. Георгія Побєдоносця та благоустрою прилеглої території по просп. Коцюбинського, 60 (Будинок офіцерів Повітряних сил) на території Вінницької міської ради вбачається що відповідного рішення Кабінету Міністрів України немає, а вилучення відбулося за рахунок земель оборони.
В Акті обстеження земельної ділянки передбаченої для будівництва та експлуатації храму від 18.04.2007, що є складовою зазначеного вище Проекту, відсутній підпис представника Міністерства оброни України, хоча зазначено, що земельна ділянка відноситься до земель оборони, а в Технічному завданні вказана форма власності - державна.
Окрім того, обмін земельними ділянками, з урахуванням умови виділення рівноцінної земельної ділянки під будівництво житла для військовослужбовців, фактично не відбувся.
Поряд з цим, оскільки спірна земельна ділянка відводилась у користування у 1948 році, коли діяв Земельний кодекс УРСР 1922 року, який не передбачав встановлення державного акту на право постійного користування земельними ділянками, то саме по собі рішення виконавчого комітету Вінницької обласної ради депутатів трудящих №116-024 від 28.12.1948 було достатньою правовою підставою для користування земельною ділянкою”.
Тут також цікава мантра церковників. “У поясненні третьої особи - Релігійної громади Великомученика Георгія Побідоносця Української Православної Церкви зазначено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 0510100000:01:037:0216 та 0510136300:01:037:0060, що знаходяться у межах земельної ділянки орієнтовною площею 1,25 га по просп./вул. Коцюбинського/Бевза, 60/1 перебувають на праві постійного користування Релігійної громади Великомученика Георгія Побідоносця Української Православної Церкви на законних підставах”. Цю мантру пан Швець повторює всюди, коли мова заходить за законність перебування філії гундяєвської церкви.
А суддя Тварковський вирішив, що і відповідач не зовсім належний, і що незрозуміло, за яку ділянку мова, і що рішення 1948 року без рішень 1931 року не канає… Загалом, відмовив військовим. Тобто, співайте осанну кірілу, громадяни, й надалі…
Незламні кіріловці
Попри відсутність засудження росії як країни-агресора, від ракет якої постраждав храм побідоносця, на храмовій сторінці у забороненій в росії мережі Фейсбук, ви легко знайдете зойки щодо “утиску віри”:
Що символічно, “нашою Церквою” називають те, що журналісти назвали як “УПЦ МП”. І навіть не сперечаються з цим.
Навіть в коментарях поширювали “афоризми” від Онуфрія:
В нещодавній доповіді на Архієрейських зборах рпц патріарх московський нагадав, що УПЦ МП — частина рпц і має дотримуватись усіх правил, пов’язаних із цим статусом. А тих в УПЦ МП, хто намагається “підігравати українській владі”, патріарх востаннє “по-доброму” попереджає: на двох стільцях не всидите, доведеться обирати — вірність москві чи розкол. Загалом, Кіріл звинуватив свою українську паству в боягузтві, безсоромності та “сповзанні в розкол”. Причина — частина УПЦ МП відмовляється поминати патріарха як “пана й отця” на тлі повномасштабної війни, в якій сам патріарх кіріл виступив на боці геноциду українського народу.
Колишній диякон рпц Андрій Кураєв пише, що “Патріарх Кіріл відповів на запит Генпрокуратури України про те, чи УПЦ все ще є МП. Він сказав, що всього в РПЦ МП 402 архієрея. Але таким може бути це число лише з урахуванням УПЦ. (в Москві на нараді слухали доповідь патріарха лише 250 архієреїв з 402-х). І прямо додав: «Будемо ж, браття, молитися за всіх вірних дітей, про єдність Російські Церкви ревних, нехай зміцнить Господь їх у дусі братолюбства і від бід позбавить. Помолимося про тих ієрархів, священнослужителів і мирян, хто, будучи гнаними українською державою, зазнаючи арештів, мужньо зберігають вірність єдності нашої Церкви, відстоюють переданий нам Отцями Церкви канонічний лад. Суто ж, повторюся, помолимося про Преосвященного митрополита Павла, який перебуває в ув'язненні. Виголосимо йому «Многая літа!»”.
Ще більше питань до УПЦ МП виникло після того, як ракета влучила у Спасо-Преображенський собор Одеси — кафедру митрополита Одеського Агафангела, одного з будівничих і найвідданіших адептів «русского міра» в Україні. До речі, сам Агафангел довгі роки служив у Вінниці і воскормив ціле покоління адептів російської православності.
Натомість почитаємо, що каже Віталій Швець, настоятель постраждалого від російських ракет храму у Вінниці: “Трагедія, що відбулась, є цілком конкретний військовий злочин. Українська Православна Церква з першого дня засудила віроломний напад Російської Федерації на суверенну незалежну Україну”. Але жодного слова про ВЛАСНУ думку. Це ще потужніше, ніж в армії, одначе…
“Було б круто, якби церква поряд зі зруйнованим Будинком офіцерів, якою зараз володіють окупанти, бо вона є ворожою московською церквою, стала українським гарнізонним храмом”, - писала Таїса Гайда після трагедії 14 липня. Але настоятель московського храму проти такого: “Використання храму не для релігійних потреб, а для звершення громадянських панахид, світських заходів виглядає недоречним, і для цих заходів можна знайти комунальні або відомчі актові зали”. І додає: ”Ми готові для плідної співпраці заради духовної допомоги військовослужбовцям, проте зрозуміло, не може бути відчуження храмових будівель та введення в штат священників іншої віри чи конфесії”. Це означає вірність москві до кінця…
Comments